***

Ти мене малював олівцем на смугастих шпалерах.
Ніч здичілим безсонням ховалась у зморшках чола.
І пірнула самотність в долонів розпечений келих,
І вродила Весна!
Ти мене пригортав до грудей полохливих світанків,
І заходилась тиша від оплесків скошених злив,
І в магічному танці до скону кружляла фіранка
Під овації ринв.
Ти мене полишав, ти горнувся до стиглого цвіту,
Відболілого вересня стомлений шепіт не чув,
І мене, із смугастих шпалерів схололого літа,
Читать статью