Выкладывала вот Это!!! как камент...решила и в дневник воткнуть...может кому интересно... Красная шапочка из учебника 8 класса

8-класникам читають казку про Червону Шапочку - курягу і злодійку

час публікації: 5 грудень 2008 р., 13:09
останнє оновлення: 5 грудень 2008 р., 13:37







У шкільних підручниках для 8 класу Червона Шапочка курить, п’є вино і плюється. На думку укладачів підручника Олександра Авраменка і Галини Дмитренко, подібні "дотепні розповіді спонукають учнів до роздумів про навколишній світ і про себе", пише сьогодні "Комсомольская правда" в Украине".

Вони також вважають, що діти "зможуть прокоментувати прихований зміст і проведуть аналогії із сучасним життям".
Текст казки, яку діти читають у школі

Повний текст сучасної "Червоної Шапочки" подає сайт Dark_Messiah:

В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ладна. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою. Одного разу мама каже Червоній Шапочці:

- Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона стала. Нездужає.

Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.

- Тільки спіши, - каже мати, - поки сонечко високо.

Червона Шапочка пішла.

Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ.

Випила вино. З’їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:

"Ах, эта красная рябина

Я на тебя смотрю, любимый,

Среди осенней желтизны.

Теперь уже со стороны..."

Як тут з кущів виходить Вовк! Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.

- А-а-а! — гаркнув. — Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з’їм!

Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула через густо напомаджену губу.

- Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.

Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів.

Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:

- Поїхали!

-Куди? - перелякався Вовк.

- Куди-небудь! - пришпорила боки Вовка дерев’яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув.

Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під’їхала до бабусиної хати. Зайшла у світлицю:

- Чао предкам!

- Дитино рідна! - сплеснула в долоні бабуся. - А ти де в таку рань тут узялася?

- Ша! - приклала пальця до вуст Червона Шапочка. - Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.

- Господь з тобою, дитино! А ти хіба не з дому?..

- Дай щось пошамати! - сказала Червона Шапочка, викаблучуючись перед дзеркалом.

- Нема, дитино, - каже бабуся. - Бо я хворіла.

- Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз.

Бабуся витріщилася на внучку.

- Гроші давай! - хрипко пояснила Червона Шапочка.

Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв’язала.

Подала Червоній Шапочці свою пенсію.

- На. Нема більше.

- Тоді я тебе з’їм! - налякала Червона Шапочка.

Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець. Дивиться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі:

- Не маю, внученько! їй-Богу, більше не маю!..

Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає.

- Хто тут бабусю ображає?

Червона Шапочка криво осміхнулася:

- А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасний! Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш...

Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром. А тут жилки в нього затрусилися. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білозубих. І, знітившись, почав задкувати до виходу.

Що далі діялося у бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Шапочка. З набитим вузликом на спині. І зникла в лісі.

Де вона блукає, досі ніхто не знає.

Може, стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає...
Перейти к комментарию