Стихи из юности

Я прийшла звідусіль. І піду в нікуди.
Мені сумно отут, але - там... Хіба весело буде?
Я не хочу страждати, відчути біду!
Але... Без нещастя немає і щастя...
То що ж? Треба вміть відчувати усе?
А може, справа не в тому,
Що хочеш ти й що потрібно тобі,
А в тому, що ти народилась,
Ти покликана була в буття з небуття
Не для того, щоб примхи й бажання свої вдовольнити
А вищій служити меті.
А що за мета - кому то відомо?
Хто відповідь дасть на питання усі?
Христос? Будда? А може Аллах?
У кого спитати - де правду шукать?
Питання, питання і ще раз питання...