Дітей не повернути

Розумію, ви не перша. Зараз майже через одну ідуть на аборт. Криза є криза. Тай вибори скоро. Хто його знає, а раптом допомогу відмінять. Ви не переживайте. Зробимо все як найкраще. Запишіться у медсестри, вона вам все розкаже.

П’єса "Дітей не повернути."

Дійові особи:
Мама, жінка
Тато, чоловік
Лікар
Хлопчик
Дівчинка
Двоє ангелів

Двоє ангелів тримають міні занавіс (розтягнуте покривало чи штору) перед міні-занавісом двоє дітей, Хлопчик і Дівчинка. Дівчинка тримає в руках м’ячик. За міні-занавісом стіл два стільці один на проти другого на одному з них сидить
Жінка. (її в даний момент не видно)

Дівчинка. Як добре що нас тут двоє. Двом веселіше і тут в утробі і коли народимось теж. (кидає м’ячик)
Хлопчик. Так ти права. (кидає м’ячик)
Дівчинка. А для чого ти маєш народитися? (кидає м’ячик)
Хлопчик. Я маю стати вчителем. Ще до нашого народження Тато отримає дуже хорошу роботу і потім його кар’єра так піде в гору, що ми будемо дуже заможною сім’єю. Я отримаю освіту закордоном з питань психології і розвитку дітей. Завдяки освіті розроблю систему навчання, яка дозволить дітям пізнавати все в три-чотири рази швидше. Стану видатним вчителем. (кидає м’ячик)
Дівчинка. Здорово! Шкода,що ти не народився в на років тридцять раніше, а так мені доведеться ходити в звичайну школу і вчитися всі дванадцять років. (кидає м’ячик)
Хлопчик. А ти для чого маєш народитися? (кидає м’ячик)
Дівчинка. Ну я не стану видатною. Я буду щасливою жінкою і мамою чотирьох, а може й п’яти дітей. Я буду виховувати їх в любові і радості. Також я маю допомогти Чоловікові відкрити мережу фаст-фудів корисної їжі. Підтримувати його і надихати. (кидає м’ячик)
Хлопчик. Щасливе життя. (кидає м’ячик)
Дівчинка. Ще й яке! Я буду милуватися сонцем. Дихати повітрям. І ловити долоньками крапельки дощу! Цікаво який той дощ? (кидає м’ячик)
Хлопчик. Не знаю. От коли народимось тоді все й пізнаємо. Напевно дуже добре жити. (кидає м’ячик)
Дівчинка. Я дуже хочу.

Ангели відходять разом із міні-занавісом. Діти стають в двох позаду мами. Мама дивиться на годинник.

Мама. Ну коли вже він прийде. Так хочеться з ним поділитися цією радістю.

Наспівує щось ставить на стіл тарілки, кружки дешеві і прості. Вазочку з простим печивом. Дзвінок. Заходить Тато. Обнімає маму.

Тато. Пробач, що без квітів. Ти сказала, що в нас сьогодні свято. В мене також є до тебе розмова. Але давай розказуй що ми сьогодні святкуємо?!
Мама. Не буду довго тягнути. В нас скоро будуть діти. Я така щаслива. Сьогодні ходила до Лікаря, а потім на УЗІ. В нас скоро має народитися двоє прекрасних діток. Розумію, що поки що не планували, але знаєш так прекрасно відчувати, що скоро стану мамою, а ти Татом. Що з тобою? Ти не радий? Розумію ти здивований. Але уяви в нас навесні народяться двоє прекрасних діток.
Тато. Розумієш ми не планували і думаю, що зараз не час.
Мама. Розумію, що це несподіванка. Але це дуже приємна несподіванка.
Тато. Я так не думаю. Ми і так були не багатими, а тут і ще ця криза. Я думав, що мене вона не торкнеться. Проте в нас на роботі скорочення. Мою посаду скоротили. Не вигнали зовсім, дякувати Богу, як інших, проте зарплата в три рази менша.
Мама. Нічого, щось придумаємо.
Тато. І як так думаю. Там доведеться відкласти народження дітей на рік – два доки заплатимо по кредитах. Продамо деякі речі і думаю ми зможе якось пережити цю ситуацію.
Мама. Як відкласти народження дітей? Я ж уже вагітна!
Тато. Ну можна ж зробити аборт.
Мама. Що?!
Тато. Заспокойся. Це просто невеличка операція і все. Це ж тільки зародки, це ж не живі діти. А коли ми станемо на ноги ось тоді і подумаємо про дітей. Сама подумай що ми зараз можемо їм дати? Рахунки по кредитах? Моєї теперішньої зарплати не вистачить навіть щоб плати за кредит! А годувати їх чим? А одягнути? І зразу двоє! Ми не можемо собі зараз дозволити народжувати дітей.
Мама. Я розумію, але може якось по іншому?
Тато. Що ж пропонуй! Як по-іншому?
Мама. Може зачекати і ти знайдеш нову роботу із хорошою зарплатою?
Тато. Ну нову роботу мені точно доведеться шукати. Але ти розумієш, що зараз дуже багатьох людей звільняють і знайти роботу з високою зарплатою дуже важко. А якщо не знайду? А в твоєму становищі зволікати не можна. Люба (встає і обнімає жінку) аборт це звичайно неприємний вихід, але так краще.

Чоловік продовжує обіймати жінку. Вона сидить похиливши голову і закривши обличчя руками. Виходять анголи із міні-занавісом. Діти виходять на перед обіймають одне одного.

Дівчинка. Мені гірко і сумно.
Хлопчик. Це мамі сумно тому і нам сумно. В тата проблеми на роботі от вона і сумує.
Дівчинка. Ти думаєш це мине?
Хлопчик. Аякже. Скоро він знайде роботу і все піде вгору. І мамин настрій також. Мені це було відкрито.
Дівчина. Скоріше б.
Хлопчик. Не хвилюйся, на все свій час.

Продовжують стояти обійнявшись ніби засинають.
Голос з-за сцени. Наступний день у Лікаря.
Хлопчик з дівчинкою продовжують стояти обійнявшись.

Хлопчик. Вона знервована. І я відчуваю страх.
Дівчинка. Минулого разу коли вона сюди приходила вона була радісна, хоч теж хвилювалась.
Хлопчик. Може через вчорашнє.
Дівчинка. Можливо.

Анголи відходять діти стають позаду мами. Анголи стають позаду дітей тримають їх за плечі.

Лікар. Я не чекала вас так швидко.
Мама. Просто ми з Чоловіком вирішили зробити аборт. Просто криза і його перевели на іншу посаду з меншим окладом, а ще виплати по кредиту, а їх зразу двоє. (сильно нервується)
Лікар. Розумію, ви не перша. Зараз майже через одну ідуть на аборт. Криза є криза. Тай вибори скоро. Хто його знає, а раптом допомогу відмінять. Ви не переживайте. Зробимо все як найкраще. Запишіться у медсестри, вона вам все розкаже.
Мама. Добре.
Лікар. Ви ще молода. У вас ще все попереду.

Анголи і діти виходять на перед.

Дівчинка. Вона тепер так часто плаче.
Хлопчик. Вчора вона говорили, що сьогодні все закінчиться.
Дівчинка. Скоріше б. Я так хочу, щоб вона знову раділа.
Хлопчик. Ой що це?!

Анголи загортають дітей в міні-занавіс і виходять похиливши голови. На сцені лишається пустий стіл і два крісла.

Голос з-за сцени. П’ять років потому.

Жінка накриває на стіл мовчки. Дорогий посуд ваза з фруктами, коробка дорогих цукерок… Дзвінок. Заходить Чоловік.

Чоловік. Привіт люба. В мене тобі є подарунок. (Достає коробочку із прикрасами)
Жінка. Дякую. А з якої нагоди. (одягає перстень на руку)
Чоловік. Просто так. Я люблю тебе ось і вирішив зробити щось приємне. (Сідають за стіл) Ну що тобі сказали?
Жінка. Те саме. Ніяких шансів.
Чоловік. Ну не переживай так. Хочеш ми закордоном проконсультуємося у Лікарів. Ми ще молоді і я просто впевнений, що в нас будуть з тобою діти. Неважливо скільки це буде коштувати. Зараз гроші для нас гроші не проблема.
Жінка. Ти не розумієш. Тоді ми просто вбили наших дітей.
Чоловік. Заспокойся. Ти ж сама знаєш, що тоді це було правильне рішення.
Жінка. Ні.
Чоловік. А хто знав, що все так буде? Назад час не повернеш.
Жінка. І дітей теж.
Чоловік встає і обіймає ззаду дружину. Жінка дивить на новий перстень на руці. Знімає і кладе на стіл. Закриває обличчя руками.

Кнець.