Cпроба жити як всі (Коноваленко Олена)

У житті кожної людини бувають ситуації коли потрібно зробити вибір. І ніхто не застрахований від помилок. Але за помилки потрібно платити, а за правильний вибір чекає нагорода. В даному випадку - материнське щaстя.

Спроба жити "як всі"

В світі існують неписані правила. І кожен, хто хоче бути прийнятий і не хоче здаватися білою вороною, їх виконує. Люди бояться показати свою слабкість, свій біль. Адже поважають і цінують тільки сильних та успішних. Це спонукає надягати на себе маску фальшивого успіху.

В житті трапляються важкі ситуації, що заганяють людину у глухий кут, з якого самостійно не можна знайти вихід.

Я нічим не відрізнялась від інших. Виконувала «правила», та вони не вберегли мене від помилок.

Маючи сім’ю, я зробила два аборти, що завело мене в глибоку депресію. Я заспокоювала себе, що всі так живуть, що немає фінансової можливості заводити ще дитину, що нікого цим не можна збентежити, що це «норма життя» у світі , але ніякі «докази правоти» не допомагали. Я зрозуміла, що моє життя закінчилось. З таким тягарем я не можу більше жити. Думка про те, що я вбила двох дітей, не давала мені спокою ні вдень ні вночі. Я пила заспокійливі засоби, чоловік намагався мене підтримати, але мене нічого не могло розрадити, навіть дочка. Я зрозуміла, що ад існує, він розпочався для мене на землі. Довгий час я вдень надягала маску респектабельності, а кожну ніч до мене приходив страх. Я ридала в подушку і не знала до кого взивати про допомогу, адже «всі так живуть».
І в цей період до мене прийшла сестра і розказала мені про Бога. Вона принесла мені Біблію і сказала:
« Лєна, тобі треба покаятись, бо Господь любить тебе і хоче дати тобі свободу.» Сестра нічого не знала про мої страждання, але Бог знав. Вона багато мені розповідала про Бога, та я мало що зрозуміла. Єдине, що я зрозуміла, що мені треба покаятись і попросити допомоги у Господа.

В той вечір я довго думала і вирішила, що мені нема чого втрачати в цьому житті. Я стала на коліна перед Богом і сказала: « Господь, якщо тобі треба моє життя, то візьми його, мені воно більше не потрібне. Я каюсь за аборти і за всякий гріх в моєму житті.». Я не можу сказати, що в цей час були блискавки з неба. Я просто лягла спати і проспала всю ніч.

Тижнів через два я зрозуміла, що щось особливе сталося в моєму житті. Я спокійно сплю. Сталося чудо. Хтось забрав всі страхи і переживання із мого серця і вклав туди мир і спокій. Я зрозуміла, що це міг зробити тільки Бог.
З тих пір пройшло дванадцять років. Більше ніколи цей страх не повертався до мене. Я пам’ятаю, що ці події були в моєму житті, та відчуття безвиході і провини нема в моєму серці.

Все своє життя я буду вдячна Ісусу за те, що Він простив мені те, що я сама не могла собі простить.

Коноваленко Олена.