Виноград

Наталка усі свої десять років прожила у селі. Була доброю та слухняною дівчинкою. Вона бачила як важко працюють її батьки, і допомагала як могла.
Одного разу Наталка побачила на своєму городі, гілочку лози, дуже струнку і тендітну. Спочатку вона не знала, що з неї може вирости великий, гіллястий та смачний виноград.
Наталка нічого не розповіла батькам, і потроху почала піклуватись про маленьку рослинку. Спочатку вона пересадила маленьку гілочку на іншу ділянку, де батьки її не побачать. А після цього старанно і справно її поливала. Гілочка розросталася, і це вже була не гілочка, а невеликий кущик винограду. Він затіняв невеличку ділянку біля себе, і Наталка полюбляла сидіти біля нього, розмовляти з рослиною, пестити її.

І ось Наталка дочекалася перших плодів, вона зірвала один, щоб спробувати на смак, але виноград виявився кислим. Мабуть Наталка поквапилася. Їй так кортіло дати спробувати грону винограду мамі із татом, показати невеличкий кущик, за яким вона піклувалася більш ніж півроку, але все ж таки вона змусила себе почекати ще трохи.

І ось настав той день, коли виноград був дуже солодким на смак. Наталка із такою радістю принесла його батькам. Простягнула руки із гроною винограду, із великою гордістю за свою, хай невеличку, але допомогу батькам.

Пройшли роки. Наталка вже не та маленька дівчинка, яка піклувалась про свій перший кущ у житті. Вона вже давно не живе у селі. Але кожного разу, коли приїздить до батьківської оселі, вона перш за все іде провідати і привітати свій улюблений кущ. А він із вдячністю відповідає їй солодким, як дитячі спогади, соковитим виноградом!