Від згвалтованого метелика

Ти завжди казав, що я сплю у позі зґвалтованого метелика: розкинувши руки і ноги в різні сторони. Щоранку запитував мене чи не боюся загубити руки, ноги, так як ти загубив голову від мене. Я казала, що не боюся, бо навіщо мені руки та ноги, якщо у мене є ти ? То був період загострення юнацького максималізму, підвищеного серцебиття, літання у хмарах, подорожей на сьоме небо, рожевих мрій, наївності – закоханості. Потім все різко змінилося на скепсис – ти перестав казати, що я сплю у позі зґвалтованого метелика. Ти взагалі перестав казати будь-що. Ти перестав говорити. Зі мною… Залишив мене на Землі, а сам полетів додому – на небо. Безтурботні розваги з янголицями тобі подобалися більше, ніж я. Я хотіла до тебе. Та нажаль на небесах хтось встановив пін код, якого ти мені не сказав. Я не планую вгадувати його, ламати систему охорони, дориватися до тебе, лізти зі шкури, різати вени, вішатися, топитися, пхати пальці в розетку, кидатися під КАМАЗ, пускати собі кулю в лоба, падати з даху будівлі, нажиратися снодійного, напиватися в дошку, накурюватися до зникнення пульсу, наколюватися до ломки, ламати руки, ноги, голову, шию, хребет, кусати губи, лікті, гризти нігті, ревіти, розмазувати свої соплі вночі по подушці, перечитувати твої есемеси, одним словом – даю тобі спокій, вільний! Ти сам собі придумав таке життя, то й грайся собі в свою любов, а я нарешті почну нормально жити, не жертвувати заради тебе собою, йти постійно на компроміси, поступки, терпіти, ображатися, прощати, страждати, а просто жити.

Любити ангелів важко, вони ж святі, а ми – люди грішні. І зрада для них - не гріх, вони ж святі, і розтин людських душ – не гріх, вони ж святі, їм можна все, вони ж бо святі. Їм дозволено в один прекрасний день перестати ніжно дивитися на тебе і казати, що ти спиш у позі зґвалтованого метелика, казати, що загубили голову від тебе. А ти собі мучся там, вмирай від раку душі та розтину серця, лізь зі шкури, ріж вени, вішайся, топися, пхай пальці в розетку, кидайся під КАМАЗ, пускай собі кулю в лоба, падай з даху будівлі, нажирайся снодійного, напивайся в дошку, накурюйся до зникнення пульсу, наколюйся до ломки, ламай руки, ноги, голову, шию, хребет, кусай губи, лікті, гризи нігті, реви, розмазуючи твої соплі вночі по подушці, перечитуй його есемеси. А я не буду! Чуєш, не буду! Ага, обломчик ? Ти собі розважайся там з розпусними янголицями на небі у борделі, що називається «Рай» ( як у тому дешевому російському серіальчику), допоки не захворієш якоюсь святою венеричною хворобою і не зігниєш. Ой, забула, що ангели не гниють, ну тоді допоки сам не станеш святим янголом-проституткою. Хвороба знищуватиме тебе, навіть якщо ти святий і не помреш. Поволі лисітиме твоя свята голівонька, ти загубиш десь німб, коли спатимеш з якоюсь зі своїх янголиць, поопадає твоє блондинисте пір’ячко. Крила стануть, наче павутиння і будеш ти янголом-павуком. Не зможеш навіть тоді літати, коли накуришся святого драпу. В кінці кінців викинуть тебе з раю в котрусь із озонових дір, будеш там смажитись на ультрафіолетових променях, станеш негром, почнеш читати реп, носити золоті фікси і все, що блищить, організуєш гетто для чорних янголів-вигнанців. Почнеш торгівлю святою наркотою, тебе впіймають янголи-копи на цьому ділі. Кинуть тебе у янгольську в’язницю, будеш спати біля святого нужника у карцері. А в суді твоїм суддею буде Бог, ти покажеш йому фак, я це точно знаю, як колись і мені показав, про що потім дуже пошкодуєш. Ні одна твоя яголиця не прийде тобі на допомогу, не підтримає тебе. Тобі припишуть довічне ув’язнення… І тоді ти пошкодуєш про те, що мене залишив, але буде вже пізно, надто пізно.