You're One In A Million

Довгими ночами я сплю і мрію
Про час коли тебе зустріну
Свою єдину і кохану надію
Надію на життя, що щастя струну
Для мене натягне і буде лиш моєю
Коханою і вічною сім’єю.

Ми житимемо з тобою у злагоді кохання
І день за днем з нашого життя
З кожної миті, з кожного світання
Будуть випромінюватись промені щастя.
Все, що є і все, що буде то живе зі мною
І це є моє життя разом з тобою.

Не забувай моя, ти кохана лілея,
Бо ж люблю я тебе без тями
Ти ж гарна, як квітка лілія,
Що десь далеко в лісі виростала ночами
А в день ти кольором палала
І очі мої смутні радувала.

Зараз десь далеко ти одна,
Що ж це за життя, що так далекий край,
Де живеш ти моя перша кохана
Десь далеко грає водограй,
Що несе воду як скло прозору
Для мене й для тебе, для нашого нового двору.

Як одного разу сон мені приснився
Ніби разом ми з тобою гуляли тихо
Тут я взяв і зупинився
Все, що в серці береглось довго
Тут враз вилилось на зовні
І десь зникло в очах твоїх глибині.

Ти диво дивне і для мене незбагненне,
Що ж ти, кохана, мені відповіси
Я не знаю, тому й зізнання тебе не настигне,
Бо ж слова вони такі гульвіси,
Як слово так і новий зміст
Ти з них угадай цей хитромудрий міст.

Вони поєднують серця
Та враз можуть зруйнувати все,
Що було досі, що буде далі до кінця
Все піде шкереберть, що ж усе спасе
Чи згорить усе до тла
І забудеться зовсім зо зла.

Страх губить мене, бо ось уже
Не бачив я тебе цілу вічність
Здається, забуваю тебе та надія кохання береже
І знову сниться мені твоя ніжність
Три місяці минуло, а я боюсь, що більше не побачу
Тих очей, ту вроду, ні, ні я цього собі не пробачу.

Почалось усе років з чотири тому назад
Я й сам не знаю, як це сталося тоді ,
Коли побачив я тебе знову, глянувши вперед
Щось спалахнуло у середині, усе було насправді,
То були перші спалахи першого кохання,
Що настало так раптово, як вранішнє світання.

Чому сталося саме так я не знаю
Кожен день я не міг зрозуміти, що зі мною,
Але я знав, що я її безмежно кохаю
Вона стала для мене мрією не знаною
Разом з тим такою ж і нежданою
Хоч і для серця безмежно бажаною.

Кожна мить, усі ті дні пройдешні
Я лиш думав, думаю про тебе, чарівнице
Минають дні, минають ночі тамтешні,
Що сильно б’ють холодом у нове місце,
Що ховається у глибині серця твого
Яке виділилось дня ж того самого.

Та довго часу вже минуло
Багато чого забулось навіки – вічні
Нема того, що було так давно усе пройшло
Забулось і пропало на початку в січні
Все так, тому що серце моє постаріло
І нове розчарування вже назріло.

Ми ховаємо своє життя далеко від очей,
Щоб бува ніхто не вгледів часу днів похмурих
Чи днів веселих і тих чарівних ночей,
Що завжди залишиться в душі в закутках далеких.
Страшно бути молодим і так далеким
Від життя і від людей; бути маленьким.

Що скоріш той час біжить,
То все більш хочеться вхопити хоч хвилинку
Вхопитися за неї і цей час прожить,
Як колись далеко було знайти якусь світлинку,
Що світила б світлом теплим і чудовим
Для сердець була б бальзамом тим медовим.

Так і ти була для мене всім до сих пір,
Та час пройшов і забулося минувше,
Що віками обминало мій милий двір
Все було, здається, як завше,
Та прокляття нікуди не дівалось
Воно лиш довгими віками тут таки скривалось.

Не було ще нічого, а воно снувалось
У далекій тій пітьмі десь пропадало
Та знайшовши вихід глибше заховалось
Що ж тоді мені це на думку ще не припадало.
Десь далеко бились демони кохання
Та не переміг ніхто, перемогли кляті зазіхання.

Ще, здається, не так давно впала єдина держава,
Що зараз її Київською Руссю називають,
А труп розтягла ж її рідна кров кровава,
Що сильно розрослась на землі багатства, де не тають.
Де працюй і жий собі спокійно з задоволенням
І кохай усе сильніш з кожним новим світанням.