Червона поезія - вірші про кохання. VI частина

Забудь, що говорив
Забудь, що відчував.
Згадай, як ти любив
Колись давно дівчину

Яу ти літав у хмарах,
Прогулюючи пари,
Бажав хоч раз побачить
Її лице кохане

Коли у літню ніч,
Забувши всі слова,
Втопали в поцілунках
В обох у вас уста.

І як дрібні сльозинки
Накочувались хмарами.
Коли ти мусів йти,
Вона ж лишалась вдома.

Тепер ви вже дорослі,
У вас уже є діти
І ви наче щасливі,
Але не все гаразд.

Забули ви уста
Розпухлі з поцілунків.
Забули почуття
Загублених дарунків.

Кохання, пристрасть, бунт! -
Усе це лиш минуле
І все вже загубилось,
Й не верться воно.

Лишилась лиш довіра -
Взаємне почуття.
Таке воно прийнятне
Загалом відчуття.

***

Без тебе
Прокидаюсь серед ночі
Ледве роздираю очі
Розумію що тебе нема
Поруч зі мною нема

І ось заснувши
Знову бачу я тебе
Стоїш поперед мене
І ось майже вже схопивши

Знову....

Я прокинусь серед ночі
Розумівши що я сам
Більше не відкрию очі

***

Так хочу до тебе,
В твої сильні руки,
Зірвати із себе
Гіркий смак розлуки.
Чекання шалене
До подиху літа.
Від тебе до мене
Стерти би відстань...
Аеропорт. Зал чекання...
Цей сон як реальність
За мить - від мовчання
В обійми у вічність...
Так хочу до тебе!!!
У снах лиш вокзали
"Не можу без тебе" -
Ніжно губи казали...
Ти кажеш що поруч,
Хоча так далеко.
Ти знаєш як хочу
До тебе! Нелегко
Тут бути без тебе!!!
Я знаю немало
Чекати нам треба
Щоб наше настало
Щастя бажане
Щоб зіркою впало
У руки кохані...

***

осінь..
це такі дні, які хочу ділити з тобою
молити
аби однією стежкою
йшли ми по світі

осінь..
це такі ранки
які дуже непунктуальні
такі ночі
що зводять з розуму,
навіщають тебе роками
і я тебе..тебе..тривожу в ці години своїми думками

осінь..
це таке листя
що спадає неначе з неба
і кружляє як жовті птахи
що летять як листи до тебе

осінь..
це лиш бажання
аби ти і моє зізнання
порозумілися..
без вагання..

осінь..
що це для тебе?

холодні й вологі стежки..
або сіре самотнє небо..
а для мене
осінь - ти

***

Так тихо падає сніг на долоні
і швидко тане сльозою в руці,
Від інею на серці твоїм,
весною холодно мені...
******
Той світлий спогад залишився
у серці стомленім моїм
твій погляд досі не змінився
я вірила словам твоїм...
Хтось істину придумав дивну,
що любов двох то два крила
Тому злетіть не можуть знову
з одним крилом два ангела...
*****
Так тихо падає сніг на долоні
і швидко тане сльозою в руці,
Від інею на серці твоїм,
весною холодно мені...

***

Хіба є щось сильніше за кохання,
Коли мати лиш її одне бажання?
Хіба є щось важче за прощання,
Гіркого "прощавай" тихе зітхання?

О, щасливці ми, бо пізнали кохання,
Що сильніше за будь-яку розлуку,
Бо не відпустили одне одного руку!
А відповідь на всі питання - КОХАННЯ!!!!

P.S. Всі відповіді у нас в серці, потрібно лише надати йому слово, і перше, і останнє, що воно скаже: це - кохання!!!