Червона поезія - вірші про кохання. VII частина

Ні! Неможу я без тебе,
Ні! Заплаче серце знов...
Коли любов пішла й закрила двері,
Я втратила себе, моя любов.
Я вже не та....
Я іншою вже стала.
Я вже не можу просто так заснуть,
Коли вона пішла,
Молитись перестала...
Забула все що хтіла.......
ПОВЕРНУТЬ!!!
Вернуть тебе! - у думці заголілось,
Вернуть любов,що не згаса,
Адже вона навіки оселилась,
В очах, що хочуть так того вина.
Оту отруту, що приносить щастя,
Оту отруту,що приносить біль.
Не хочу жити я, немов у казці,
Боротись хочу!
Йти в країну мрій.
В країну, де живе моє кохання,
Таке солодке, як вишневий сік,
Любов така, як сонце на світанні,
Любов, яка дарує нам веселий сміх....

***

В мені ще не вмерла надія
В душі вона досі живе
Наша зустріч для мене подія,
а розлука журбою пливе
і вже ніби тебе дочекалась
і заходиться в пристрасті зал
та не цим у тобі я пишалась,-
ти збрехав і сховався за вал.
Зрадив совість і мою довіру,
зрадив все, що тримав у собі...
Більш тобі нізащо не повірю
помираючи в цноті й журбі
Може ти - моє щастя і доля,
ну а може біда і розмай.
Геть усе! Хай Бог милує волю,
як любив мене - згубиш, нехай!
І не стомляться очі дівочі,
не спаде на очах первоцвіт!
Я чекатиму з ночі до ночі!
Ти для мене змінив цілий світ!
Не збагну, що тоді натворила?
Але виправдань ти не діждеш!
Я любила! Безмежно любила!
знов не втримаю, знову підеш...

***

І ось пишу цього вірша
Надіюсь, шо його ти прочитаєш,
Надіюсь , що поможе він тобі
Перемогти ту біль в собі.

Твій біль мине
Все буде добре,
Любить тебе не буду менше
А лиш старатись буду більше…

Ти знай що поруч я завжди
У будь-яку пору доби ,
Тебе люблю й тебе кохаю
І завжди твоєї присутності бажаю.

Завжди я хочу бачити тебе
Дивитись у твої бездонні очі
І проводити з тобою безумні ночі,
Бо ти не є такою як усі

І це подобаєть мені…
Ти любиш так як люблю я
Цілуєш так як ніби світ
Упав до моїх вбогих ніг,

Смієшся так як ніби дзвони б ’ ють
І мрієш так, що все стає можливо
Дурієш так, що хочеться літати,
Лоскочеш так, шо хочеться кричати,

І все це лиш мала частинка
За що тебе люблю, моя друга половинка,
Завжди тебе старатимусь я зрозуміти
Щоб було нам удвох найкраще один-одного любити))))


***

Хочу кохання романтично-не взаємного,
шоб червоніть від погляду її,
щоб глянути на ню було приємно,
та не могти сказать навіть "привіт".
Щоб їй писати вірші про кохання
й підписувати "я навіки твій"
і чути її подругам зізнання,
що вже знайшовся хлопець її мрій.
І збоку споглядать картину,
як хтось себе за мене видає,
як каже, що вірші всі він підкинув,
і що їх ще мільйон у нього є.
Потім всім серцем хлопцю співчувати,
і зізнання в коханні припинить,
і глянуть, як вона буде реагувати,
і як викручується хлопець кожну мить.
І споглядать ті кришталеві сльози,
що ледь стікають по її щоках,
які розчервонілись на морозі
й від того що він завжди їй брехав.
І знов їй почуття свої відкрити
в насупних своїх з рифмами листах,
і знову бачити її - несамовиту,
і з щастя усмішкою на устах.
Зібрати всю сміливість - й привітатись,
й наживо прочитать наступний вірш,
тепер при зустрічі із нею обійматись,
й не розлучатися навіки більш...
Та ні, я їй в коханні не освідчусь,
бо сила волі у мене мала,
бачитиму її, але не гляну в вічі...
Але я хочу щоб вона хоча б була!

***

мороз і холод за вікном
а я в теплі та й зігріваюся чайком
людей нема
на дворі пусто
а папугай мій дзьобає капусту
по радіо лунає скрипка
а в двері стукіт
-хто там, - сусідка
- якого милого пийшла?
удома й так нікого ще нама
батьки мої ще на роботі
а брат мій вчиться допізна
каротче ти б пішла
якого милого прийшла.
напешті вигнав ту сусідку
а то б сиділа допізна
й ля-ля фа-фа
ля-ля фа-фа
закрив я двері
все ляфа
у дома сам, кречу ляфа
таке буває не щодня
піду скручу противну скрипку
а увімкну свого хіта
на повну глотку до кінця
кричу, танцюю я, співаю
і на сусідів не зважаю
та свято довго не тривало
знов стукіт в двері
- це знову я
-чому прийшла?
сказав жеш батьків з роботи ще нема
а зараз в мене ще ляфа
бо як приїде моя мама
то все мабуть хана
в щоденнику ще й два по два
і батька в школу визивають
кароче ще годину тут ляфа
а потім збереться вся сімя
і дупа буде вся червона
та бити будуть мене не зря!
ну все сьогодні точно не сюдьба
приходьте завтра
все па-па

***

любов...
незнаю більш нічого,
і знати я нічого не бажаю.
лише тебе одну кохаю.
в думках лиш ти!
й твої чарівні очі.
про тебе думаю щоночі,
і в день в думках тебе я залишаю.
не сплю не їм і не гуляю,
не пю не курю й не бухаю,
а лиш повторюю собі,--
що я тебе одну кохаю!

***

скучаю...
що вчора було
я не памятаю
а що завтру буде
я не знаю
знаю лищ одне
що я скучаю

сиджу, не сплю,
а лиш скучаю.
лежу, і знову я не сплю.
та лиш одну тебе кохаю!

іду, та ні стою
й не знаю,
чому любов
зєднала нас?

чому пробила моє серце,
і заполонила там його?
які у неї дальше плани?
як поведе себе любов?

сиджу і думаю -
чому?

чому для мене
така гарна?
чому для мене
її любов?

за що я в Бога,
грішний і нещасний
залужив оту любов?

та дякую Тобі Всевишній,
що подарував мені її.
і прошу Тебе нині,
оберігай мені її.

любов - хороша штука,
я шануватиму її.
та хай буде усім наука,
як я кохатиму її!

***

Ти руйнуєш мої плани
І руйнуєш ти моє життя
Ти почала руйнувати
Мої до тебе почуття
Ти серце розбиваєш
Але кажиш що кохаєш
Та невірю я тобі
І слова твої брехливі
А почуття усі фальшиві
Ти неслухоєшся мене
І порад моїх нечуєш ти
Можливо в тебе є така натура
А може ти просто дура
Можливо ти лиш використовуєш мене
Але ж навіщо тобі це?

***

Приснись мені!
Крізь білий снігопад
З країни мрій візьми мене за руки.
Підемо вдвох
в чарівний світлий сад –
У сад стрічань,
де вже нема розлуки…
Приснись мені!
Ти – все, що в мене є
У цім холоднім неосяжнім світі!
Ти подих мій.
Сумління ти моє...
Приснись мені,
Мов яблуня у цвіті…

***

Я зграйку слів зігрію у долонях,
До них гарячим серцем притулюсь –
Летіть і поцілуйте ніжно скроні
Тій жінці, за котру давно молюсь...
Хай Миколай святий дарує радість,
Хай світлим буде кожен її крок.
Хай все тепло, що в світі ще зосталось,
Її підносить в небо, до зірок...