Прощавай!

Прощавай! Я не можу так більше
Залишаюсь тепер одна.
І повір, що не буду жаліти
Про любов, що допила до дна.

Про ті дні, і хвилини, і ночі
Лишень коли тобою жила,
Про ті сни - чудові й пророчі,
В яких здавалось знайшла б життя.

Прощавай! Я захлопну ті двері,
Що колись відчинила тобі.
І згасне світло в тунелі
І я забуду про все у житті.

Я не зможу вернути нічого
Та нехай...
Я заллюся слізьми і впаду додолу
А ти - ПРОЩАВАЙ....