Я створена із багатьох якби

Я створена із багатьох якби
Замішаних на тисячах не зможу
Поборність в протиріччах боротьби
В зневірі битва я не переможу

Протистояння вітру, своїм снам
Биття на совість – голова на стінку
І ти киваєш лиш своїм синам
Там головне не вирвати печінку…

Боюся слів що сипляться до лону
Невидимий герой своїх чуттів
І краще я не повернусь додому
Ніж жити там де ти вже не зумів

Опалки замість крил твоїх злітали
Рожевість мрій не стане лікувать
Розбилось скло з сріблястої оправи
І кляті рани стали загнивать…