Будь добрішим

Добро творити — двічі жити!"Возлюби ближнього свого, як самого себе", - проповiдує християнська мораль. I
виконують цю заповiдь переважно простi люди, що знають цiну горю i стражданням.
Так у роки вiйни люди, ледь живi вiд голоду, дiлилися останньою скоринкою з тими,
кому було найтяжче, багатодiтнi матерi виховували ще й чужих дiтей-сирiт,це і є добро.Добро — найвища, абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом, воно стає самоцінним, а не служить засобом для досягнення інших цілей; уявлення про добро перебуває в органічному взаємозв’язку з ідеалом суспільства і особистості. . "Лагiдне слово й кiшцi приємне", - кажуть в народi.
Людина залишається Людиною, коли вона здатна чинити добро.
Злом ми можемо назвати всі ті негативні явища, які трапляються в нашому житті. Зло може бути скоєне людиною, а може бути зумовлене стихійним лихом.
Іноді ми відчуваємо злість по відношенню до іншої людини, бо ЇЇ дії не відповідають нашим інтересам. Іноді ця злість виливається у сварки або інші негативні дії. Від цього можуть страждати обидві сторони. Щоб запобігти цьому, людина повинна якось приборкувати свої негативні емоції, тобто намагатися позбутись злості.
Інша річ, коли ми відчули на собі прояв зла іншої людини. На мою думку, це набагато болючіше, ніж відчути вплив стихійного лиха. Головне - пам’ятати істину: зло може спричинити тільки зло. Свої суперечки треба вирішувати гуманними методами і вміти пробачати цих людей,вміти зрозуміти чому вона зробила зло саме мені(на це повинна бути якась вагома причина)…
Якщо людина буде творити добро, то воно буде повертатися. І люди будуть позитивно ставитися до життєрадісної добротворчої особи. Якщо хтось заподіяв тобі зло, потрібно відповісти добром, таким чином перетворивши його на незвичайний моральний скарб. А це і є призначенням людини. Поспішайте робити добро! Будьте добрими, щедрими, милосердними, і це повернеться вам сторицею. Не говори про доброту, Коли ти нею сам не сяєш, Коли у радощах витаєш, Забувши про чужу біду. Бо доброта не тільки те, Що обіймає тепле слово. В цім почутті така основа, Яка з глибин душі росте. Коли її не маєш ти, То раниш людяне в людині. Немає вищої святині, Ніж чисте сяйво доброти. Людяність, милосердя, добро. Такі знайомі нам ці слова. Все частіше ми говоримо про них, а чи кожна душа відкрита для добра? Чомусь сьогодні наше суспільство заражене вірусом егоїзму, зла і жорстокості. Зачерствілі людські серця, заросле ряскою байдужості до чужого горя, чужа біди, яких у нашому житті дуже багато. З давніх-давен закономірно вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувавши хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого, розрадити самотніх. Хотілося б, щоб ви, діти, збагатили свої серця любов’ю до людей, своїх
рідних, природи, щоб назавжди викоренили зі своїх душ зло, жорстокість, ненависть, бо тільки у світі добра панує любов і повага, мир і спокій. Отже, сьогодні ми поговоримо про добро. Для початку створимо собі гарний настрій. Усміхніться і скажіть добрі слова одне одному. Давайте згадаємо гарні, добрі слова на літеру «Д». (Добрий, дорогий, добродушний, дужий, дружній, доброзичливий, добропорядний...) Добро спішіть творити, люди, Воно, як сонце, серце зігріва, В добрі нам всім зручніше буде, Без нього затишку нема. Живіть, добро звершайте! Та нагород за це не вимагайте!
Хай оживає істина стара: Людина починається з добра.