Дивно...

Дивно,що 100- гривнева купюра нам здається такою великою,коли ми її залишаємо в церкві,і такою малою,коли залишаємо її на ринку.
Дивно, що година,яку ми провели за читанням Слова Божого,нам здається такою довгою,а година яку ми провели біля телевізору,- такою короткою.
Дивно,що промовляючи молитву, ми ледь збираємося з думками,тоді як у розмові з приятелем це для нас не становить ніяких труднощів.
Дивно,що ми так радіємо,коли оголошують додатковий час футбольного матчу, і скаржимось, коли проповідь триває довше, ніж за звичай.
Дивно,що нам так важко змусити себе прочитати хоча б один розділ Біблії і так легко- сто сторінок роману,що сподобався.
Дивно, що в концертному залі всі люди прагнуть сісти якомога ближче, а в церкві-якомога далі.
Дивно,що нам так важко вивчити один вірш з Біблії, та водночас ми так легко запам"ятовуємо і переказуємо чутки.
Дивно,що ми так легко віримо в чутки,але нам так важко повірити в написане у Слові Божому.
Дивно,що кожен із нас бажає увійти в Рай і водночас не хоче обтяжувати себе стараннями,щоб туди потрапити.
Дивно,що майже кожен із нас є водночас і суддею і адвокатом : коли йдеться про чужі гріхи,ти суддя, а коли про власні то ти адвокат.
Дивно,що прочитавши ці рядки,майже кожен із нас вважатиме їх актуальними для інших і такими,що не мають жодного стосунку до нас самих