Интересные мысли

Ми поспішаємо, шалено рвемо з місця,
все намагаємося встигнути сьогодні.
Чомусь завжди ми з цим життям не згодні,
хоча не голі, босі й не голодні.
 

Нам все здається нами знехтували,
не додали, не скористались вміло.
Нас не влаштовує оточення, країна, життя, робота й, навіть, власне тіло.
 

Ми змінюємо все, заради чого?
В шаленім бігу - головне минає.
Чи буде краще завтра -хто це знає.?
Ми досягли, добігли, ми зуміли.
 

Ми, майже, задоволені собою.
Але чомусь на серці знову пусто.
В повітрі стало пахнуть сивиною.
Ну майже. Поставити лиш крапку.
 

Ми прожили, що мали, як хотіли.
Але лише тепер ми зрозуміли, що мали ми тоді найкраще -
життя, оточення, і навіть, власне тіло!