Одна маленька історія...

Вони просто сиділи в затишному барі з дивною назвою «Парасоль»і пили пиво, курили. Двоє знайомих людей, яких пов’язує п’ятиповерхівка, університет, спільні знайомі, спільні спогади і одностороння симпатія!!!!!! Погода чудова!!! легкий вітерець, сонце, запах літа, яке тільки розпочалось !!! Обоє такі юні і безтурботні, ромовляли про різне: минуле, теперішнє… В кожного всоє життя і є що розповісти, згадати минуле, яке якоюсь мірою у них було спільне з 1го по 3й , а далі дороги розійшлись і вони не бачились близько 3х років, хоча жили в одному місті! Мило всміхаючись і випускаючи кокетливо з рота цигарковий дим Дашка не знала, що цей блакитноокий-давній-знайомий зіграє таку важливу роль в її житті. Випадкова зустріч “ vkontakte . ru ”, переписка, спроби зустрітись…спочатку марні, бо життя так склалось: Дашка була в столиці адже там живе кохання її життя її супермен її бог)! Йшов час, але момент зустрічі настав і тепер згадуючи то й бар вона знає – це не випадковість… Вона звала його по імені, та сама собі називала його Мавр! Чому саме так ? Вона не знала, почула це слово від нього і від тоді він став Мавр!!! Блакитноокий-мавр) Не довго тривала ця перша зустріч…вона поспішала і він поспішав…в кожного своє життя, особисте!!! І тоді йдучи на маршрутівку №00 вона пригадала, як вони вперше зустрілися, дякувати треба Ваські, хоч безтолковий був, але одне добре діло зробив!!!!!! Дашка сиділа в теплій кімнаті гуртожитку і чекала Ваську, щоб музику послухати, а він маднявий був тоді з магнітофоном))) на дисках!! От були часи!!!! Як завжди запізнившись - заходить і не один…з другом !Так вперше вона зустріла Мавра, правда тоді ця зустріч була звичайним знайомством без всяких там симпатій!!! А мавру вона сподобалась, ще більше він захопився ,коли вони вперше були на самоті(курили на секції) і тринділи про різне. Від тоді вона зосталась в його серці… були намагання шось замутити, але безуспішно( в голові Дашки гуляв вітер, 18 давали про себе знати, добре що пари не забувала відвідувати!!!! Зрозумів тоді Мавр, що Дашка-вітер і став просто другом в якого при зустрічі з нею горіло в очах світло…А далі знов у кожного своє особисте життя, зустрічі в коридорах, на секціях, на дискотеці теж з дивною назвою «СССР») Часто вона приходила до нього в кімнату просто порозмовлятити , покурити, взяти солі чи ще шось… веселі студентські будні…

Маршрутка №00 зупинилась і Дака викинувши з голови спогади пішла в гості, де чекали друзі і накритий стіл!!! По вечорах вони деколи переписувались в контакті, йому було сумно бо друга половинка була далеко(відпочивала десь на морі без нього)…Мавр не любить моря!!! Як це так?? Мучилась в роздумах Дашка…Не любити моря? для неї море – це рай!!!! Ніжний пісок, сонце, хвилі… Що може бути краще… І вони зустрілись знов, ходили гуляти, пили пиво , сиділи на лавці в парку і просто розмовляли… Пили коньяк… так проходили перші дні літа, весело і безтурботно. Тільки Дашка знала,яка рана в її серці була, якою розгубленою, розтоптаною, зрадженою вона почувалась, але коли звонив Він – забувалось все і вони просто гуляли…було просто добре)))) Цього вечора Дашка була вдома, прийшла подруга і вони гуляли нетрями інтернету, весело було… Задзвонив телефон вона взяла трубку і почула його голос:
-Привіт!!! Як справи?? Шо робиш??
-О!!! Привіт!! Все норм, сиджу скучаю з Анфісою(злукавила трохи)
- То може я зайду в гості??
- Але ж приїхала твоя половинка???
- Ми розійшлись….
- Як????? Не може бути?? Але ок бери «шампунь » і приходь Піііііііііііі……червона кнопка і мовчання.
- Що таке?? - питає Анфіска.
-Він розійшовся з половинкою, зараз прийде…
Пили шампанське, веселись….Потім поїхали до Мавра в замок і курили кальян, любить він це діло, веселий був ,але в душі йому було так боляче і гірко( Та він мужній і красивий тримався і здавалося що навіть щасливий! Літні дні то проходили то пролітали і він завжди був поруч ,навіть тоді коли був далеко Дашка відчувала його присутність… Це відчуття виникло не випадково їй тепер здається,що в усьому винен той перший поцілунок на балконі замку, ніжний-палкий-гарячий-солодкий…дух перехопило і скувало все тіло ,ой як же страшно тоді їй стало , це дивне почуття закралось прямо в серце, глибоко - глибоко і ось воно - щастя!!!!!!!!!!!! Рана в її серці поступово ставала меншою і не так боліла, Мавр був поруч, він був з нею і в її серці!!! Дашка вже давно не та безбашно – шалена першокурсниця якою він її знав, вона доросла і серйозна з своїм гірким досвідом і невдалим шлюбом, який розбив її, розтоптав, забрав довіру до людей, здатність бути просто щасливою… А він поступово повертав її до життя сам того не знаючи ,а може і знав ?? бачив?? відчував??? Як багато для неї важить, для неї, для Дашки-колючки, яка ненавиділа всіх мужиків, бо твердо знала - всі однакові !!!!!!!!

А виявилось ні ,яке було приголомшливе відкриття, що він благородний Мавр втілював у собі багато рис з її ідеального образу!!!!!!!!!!! «Це не можливо, це накрут, обман!!!!!!!!!»- повторювала вона ховаючись від почуттів, які її накривали її великою хвилею після кожного його погляду , поцілунку ,дотику! Так, Дашка-колючка-боягузка, але все одно він був поруч і вона була йому безмежно вдячна хоча не казала про це, мовчала, як партизан в засаді. Любила вона літні вечори в його затишно – самотньому замку! Пиво… Розмови…Дискусії… Інтернет… А особливою любов’ю був балкон з красивою лавкою на якій вони просто сиділи, курили(Дашка любила це… єдиний її грішок – це куріння ) і поцілунки, він завжди ніжно-ніжно гладив її по волоссю, спині і тепло пронизувала все її тіло, ці приємні шоколадно – полуничні відчуття, коли все навколо зникає, а існуєте лише ви… А далі знов поцілунок… Такий повільний та ніжний в ті хвилини він був єдиним на всьому світі…. Він – її Мавр!!!! І ці хвилини були такі щасливі….. порівняти їх можна було з солоденьким , яке завжди їй приносилу таку насолоду…мммммм!!! І якась невидима сила тягнула її думки і серце до нього…. Дашка як могла боролась з цим ,але марно… Думки її повністю належали йому, тай не тільки думки..

Дні йшли незупинно….. І далі почалось щось незрозуміле…. Сварки… нерозуміння…. Вимагання…Егоїзм…. Жорстокість….І найстрашніше ХОЛОД=(( Настала осінь і її сум перейшов і на них, хоча їх і не було …просто вона і просто він… Лише потім вона зрозуміла , що не від того тікала. Не того боялась…. І знов як і тоді колись…. В кожного своє життя….. зустрічі ставали все рідшими, але такими ж бажаними і щасливими…. І знов вона тікала…ховала ,вбивала те що її гріло…. Домоглася свого…він став чужий з своїм життям пішов у іншу сторону… В нього з’явилась сім’я про яку він турбувався і любив…. Дашка раділа за нього, знала що він достойний щастя і тепла, яке вона не могла дати ні йому ні будь кому іншому…. Тепло було, але таке коротке, вона просто колись вирішила, що більше нікого не зігріє….. Всі однакові!!!!!!!!!!! В неї з’явилось нове житті про яке вона мріяла і їх розділили сотні кілометрів на довгі роки…… Як спогад лише фото, на яких так багато щастя і тепла…. Йшли роки….. всі ставали старшими…робота….стосунки….подорожі….

І зовсім забула Дашка про Мавра, який колись давно-давно зіграв таку важливу роль в її житті…. Та якось йдучи вулицями колись рідного міста випадково побачила його…Щасливого з гарною дружиною і маленькою дівчинкою…. Вони просто дивились один на одного і змогли сказати лише :»Привіт!!!!» Та цього було досить…..І знов розійшлись по різні сторони життя!!!!!!! Мавр зробив своє діло і пішов….. Колись в далекому минулому вона зрозуміла , що буває інакше…Тепло …спокій….розуміння…ніжність…І не зробила помилку, яка могла дорого їй обійтись. Напевно в кожного в житті є такі моменти які були просто щасливі без зайвих слів…..і обіцянок……