*********

Вони зустрілись випадково
так несподівано для двох.
І він уже не мав спокою
А чи вона… не знав ніхто.

А він боявсь, він тільки мріяв
Її зустріти ще хоч раз
Обняти, ніжно притулити
Й до серця тепло пригорнути

І доля ніжно посміхнулась
й подарувала щастя мить…
Та він не знав, що їй сказати,
Й вона тоді також мовчала

Вони блукали темним містом
Де був лиш він, вона і дощ.

Та все пройшло,
і дощ пройшов…
А в його серці квітне й досі,
Та ніжна квітка у росі…